Консультації

Квітень

Консультація для вихователів

«Особливості проведення тижня здоров’я в дитячому садку»

Що собою являє тиждень здоров`я в дитячому садку? План заходів у різних установах може відрізнятися. Кожен продумує його по-своєму - оригінально, незвично. Проте всі вони об`єднуються однією ознакою - це форма активного відпочинку малюків. У ці дні їх спільна діяльність і режим наповнюються різними вправами та спортивними іграми. Крім того, кількість проведених на свіжому повітрі годин помітно збільшується. Найголовніше - тиждень здоров`я в дитячому садку (план заходів) повинен  бути протягом всіх  днів продуманим. Адміністрації необхідно врахувати всі нюанси - і кількість дітей, і пору року, і погодні умови. Тематика заходу (здоров`я) передбачає і спокійні, і інтенсивні рухи, відображені в напрямку «фізичний розвиток». При цьому вони супроводжуються різними пізнавальними, мовними та художньо-естетичними моментами.

 Чим зайняти дітей?

Діяльність малюків одним тільки участю у рухливих іграх або заняттях фізкультурою не обмежується. Програми дитячих садків, до речі, припускають ще й різні види праці. Так, малюки можуть розчищати сніг на доріжці або ж прибирати в групі. Програми дитячих садків, що стосуються тижнів здоров`я, включають ще й читання літератури про спорт, перегляд різноманітних відеозаписів з даної теми, розгадування ребусів і загадок, декламування віршів. Завдання таких заходів полягають в також формуванні уявлень про здоровий спосіб життя, у виклику емоційно позитивного ставлення до занять спортом. Діти чудово розуміють в підсумку, що рости їм потрібно здоровими, активними, виявляти цікавість до різних видів спорту. Проводьте бесіди Чим ще можна урізноманітнити даний захід? Сучасні дитячі сади, наприклад, відрізняються тим, що там проводять регулярні бесіди з малюками. У ці моменти вихователі розповідають їм, що бути здоровим і сильним аж ніяк не складно. Головне - знати, що і в якій ситуації робити. Тому дорослі і повинні пояснити дітям, як уберегтися від проблем. Дитячі садки серйозно займаються даним питанням. Сюди запрошуються навіть інспектори ДАІ, МНС, лікарі і т. Д. Спеціальні консультації мають величезний вплив на дітей.

Підключайте батьків Для дорослих також існують окремі моменти.

Тиждень здоров`я в дитячому садку (план заходів) розписується по пунктах, враховуючи побажання і можливості батьків. Досить часто вихователі організовують «Веселі старти». У них беруть участь і малюки, і дорослі. Команди виконують різні вправи, намагаються працювати спільно, що, безсумнівно, максимально зближує весь колектив. Зверніть увагу на рекомендації професіоналів Природно, вихователям, бажаючим підвищувати рівень своєї майстерності, необхідно враховувати ще й думку відомих фахівців. Тиждень здоров`я (планування) висвітлюється в найрізноманітнішої педагогічній літературі. Професіонали обов`язково відзначають той факт, що в різних групах дитячого саду даний захід буде проходити абсолютно по-різному. Якщо найменшим підійдуть прості пізнавальні заняття, то дітям середнього віку варто запропонувати вже і логічні задачки. Вони можуть стосуватися питань відпочинку на воді, обережного поводження з вогнем, зіткнення з незнайомцями, їстівних і неїстівних плодів. У старшій групі завдання необхідно ще трохи ускладнити. Варіантів, само собою, також може бути багато. Заняття спортом, правила поведінки в побуті, на дорозі, в лісі - все це буде дуже цікаво малюкам. Якщо ж у садочку особливо багато дітей, тобто сформовано кілька груп одного віку, вчені  рекомендують завершувати тиждень здоров`я серйозним спортивним змаганням. Діти  зможуть відчути себе справжніми учасниками Олімпійських ігор.

Поєднання з мистецтвом

Що ще може включати тиждень здоров`я? Заходи можуть бути не тільки пізнавальними або спортивними. Рекомендується поєднувати дану тематику і з мистецтвом. Наприклад, з музикою. Різноманітні розваги, що супроводжуються веселими пісеньками, - це саме те, що доставляє всім дітям величезне задоволення. Використовувати можна і ілюстративний матеріал. Картин з активно грають на свіжому повітрі дітьми існує чимало. Розглядаючи їх, з малюками ще раз можна обговорювати зимові та літні види спорту, користь від рухливих ігор. А для батьків організовуються навіть виставки спеціальної методичної літератури. Девіз, звичайно, той же: «Здоровий спосіб життя з малих років!». Погортати ці книги і брошури буде корисно. Одним словом, ви можете урізноманітнити тиждень здоров`я безліччю способів. При цьому малюки будуть з великим інтересом ставитися до таких ігор, конкурсу і бесід. Проведіть тести Тиждень здоров`я в ДНЗ може припускати ще й так звану перевірку знань у дітей та їх батьків. Для цього вихователями заздалегідь придумуються спеціальні тестові завдання. Цікаві питання і різні варіанти відповідей дадуть можливість зрозуміти, наскільки анкетованих люди зацікавлені в питаннях здоров`я, занять фізичною культурою, загартовування, наскільки розуміють їхню важливість і суть. У результаті батьки можуть і самі побачити рівень своїх знань, зрозуміти, чи достатньо вони зміцнюють організм свого чада, чи нормально крихітка розвивається. При цьому режим кожного дня тижня здоров`я насичується всілякими іграми, забавами, вправами. Тобто щоденні тести можуть бути присвячені певній тематиці. Залежно від цього і вибираються конкретні відповідні їм заняття для дітей. Одним словом, кожен день проходить під своїм власним девізом. Наприклад, у понеділок проводиться «Свято чистьох». У тестах звучать питання, що стосуються особистої гігієни людини. Після цього організовується вікторина з невеликими призами у вигляді туалетного мила, зубної пасти, рушників і т. Д. Неймовірна користь заходів Загалом, не настільки важливо, де буде проходити тиждень здоров`я - у старшій групі, середньої або молодшої. У будь-якому випадку мета одна! Найголовніше завдання полягає у формуванні у дітей основ самозбереження, у вихованні у них звичок думати, не забувати про своє здоров`я. Після низки таких заходів хлопці починають доглядати за своїм тілом, у них виробляється стійка звичка до фізичних навантажень. Вихователі повинні  спеціально створювати в ігровій формі проблемні ситуації. Саме такі заняття дозволяють наочно продемонструвати всю значимість правильного ставлення до свого здоров`я. Вихователі також вчать дітей поводитися з найрізноманітнішими небезпечними речовинами, розуміти функції і будову людського тіла. Вони формують навички дбайливого ставлення до свого здоров`я, знайомлять з можливими травмонебезпечними  ситуаціями, дають уявлення про правила догляду за хворими (тобто про те, що близькі повинні піклуватися про них, дотримуватись тишу, звертати увагу на їх прохання і доручення лікарів). Таким чином, ці заходи є дуже корисними для дітей та їх батьків. Відповідно, проводитися тиждень здоров`я повинна в кожному садку. Педагогам  методистам для цього знадобиться зовсім небагато - всього лише невелика кількість вільного часу, власна фантазія та рекомендації професіоналів.

 

Березень

Запровадження інклюзивних цінностей у дошкільних навчальних закладах

Для України інклюзивна освіта — це педагогічна інновація, до запровадження якої здебільшого не готові ані адміністрації дошкільних навчальних закладів, ані педагоги. Тож нині надзвичайно гостро постала потреба роз’яснити організаційні аспекти цього процесу

Законом України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ визначено право дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку здобувати освіту в інклюзивних групах дошкільного навчального закладу за місцем проживання. Це передбачає цілеспрямоване запровадження інклюзивної освіти — створення в дошкільних навчальних закладах середовища, адаптованого до потреб дітей з особливими освітніми потребами, системну підготовку фахівців, розроблення індивідуальних програм розвитку та низку інших заходів, що виключають стихійну інтеграцію таких дітей. Однак через непланомірність цього процесу, обумовлену передусім суперечностями між запровадженням сучасних інноваційних підходів у сфері освіти та їх державно-управлінським забезпеченням, адміністрації дошкільних навчальних закладів, педагоги й батьки або особи, які їх замінюють, стикаються з низкою організаційних питань, що потребують роз’яснення.

Комплектування інклюзивних груп

Питання комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах, незалежно від підпорядкування та форми власності, врегульоване Порядком комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 06.02.2015 № 104/52 (далі — Порядок). Так, відповідно до пункту 8 Порядку наповнюваність інклюзивної групи для забезпечення ефективності освітнього процесу становить до 15 осіб, з них — одна-три дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю (далі — діти з особливими освітніми потребами).

Кількість дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивній групі залежить від складності порушення у дитини та обсягу необхідної підтримки й допомоги з боку дорослого. Тобто в інклюзивній групі може бути одна така дитина, якщо вона потребує постійного супроводу.

Згідно з висновком психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) та залежно від рівня і ступеня порушення діти з особливими освітніми потребами можуть перебувати в інклюзивній групі дошкільного навчального закладу до семи (восьми) років.

Документи для зарахування дитини до інклюзивної групи

Відповідно до пункту 5 Порядку прийом дітей до інклюзивних груп здійснює керівник дошкільного навчального закладу протягом календарного року на підставі таких документів, як:

заява батьків або осіб, які їх замінюють;

медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря про те, що вона може відвідувати дошкільний навчальний заклад;

довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

свідоцтво про народження дитини.

Для дітей з особливими освітніми потребами додатково подають такі документи, як:

копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, наданого лікарсько-консультативною комісією, або копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу;

висновок ПМПК;

копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда;

направлення місцевого органу управління освітою.

Медичний висновок

Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (ф. 080/о) оформлює лікарсько-консультативна комісія дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після її огляду та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф. 027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф. 028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини та оформлених у встановленому порядку.

Висновок психолого-медико-педагогічної консультації

Висновок ПМПК містить рекомендації, що дадуть педагогам змогу створити сприятливе розвивальне середовище з урахуванням особливостей психічного розвитку, можливостей, потреб, навичок, практичного та соціального досвіду дитини, особливостей засвоєння нею знань. Такі рекомендації надзвичайно важливі під час розроблення для дитини з особливими освітніми потребами індивідуальної програми розвитку (далі — ІПР).

Висновок ПМПК не містить медичного діагнозу, а окреслює лише ті показники, які мають значення для розрізнення станів розумового розвитку, особливостей емоційно-вольової сфери дитини. Він також містить конкретні рекомендації для батьків та педагогів, що необхідно враховувати під час роботи з нею.

Направлення місцевого органу управління освітою

Направлення місцевого органу управління освітою — поки що потрібний документ. Адже батькам або особам, які їх замінюють, часто відмовляють у зарахуванні дитини з особливими освітніми потребами до дошкільного навчального закладу.

Дитина з особливими освітніми потребами має право відвідувати дошкільний навчальний заклад за місцем свого проживання без будь-яких дозволів і направлень.

Протипоказання для прийому дитини до інклюзивної групи

Протипоказаннями для прийому дітей до інклюзивних груп дошкільних навчальних закладів є такі:

ІІІ і IV ступені порушень функцій організму, які не сумісні з перебуванням дитини в організованому колективі;

усі захворювання в періоді розпалу, хронічні захворювання в стадії загострення, захворювання, що потребують стаціонарного лікування, гострі інфекційні захворювання до закінчення строку карантину.

Водночас згідно з пунктом 11 Порядку якщо в період перебування в інклюзивній групі дошкільного навчального закладу дитина з особливими освітніми потребами проявлятиме неконтрольовану поведінку, то за рішенням педагогічної ради її направляють для додаткового обстеження до ПМПК задля розв’язання питання подальшого перебування її в інклюзивній групі.

Утім таке формулювання пункту створює колізію щодо діяльності ПМПК. Адже висновок лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад передбачає, що в неї немає ускладнень у розвитку, які зумовлювали б неконтрольовану поведінку. Тож якщо в дитини з особливими освітніми потребами все ж таки виникають поведінкові порушення, то вона потребує підвищеної уваги педагогічного колективу, допомоги практичного психолога, а за потреби — поглибленого огляду лікаря-психоневролога, і аж ніяк не направлення для додаткового обстеження до ПМПК. При цьому рішення педагогічної ради буде неправомірним, оскільки відповідно до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України від 07.07.2004 № 569/38 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України від 23.06.2011 № 623/61), звернення батьків або осіб, які їх замінюють, щодо оцінювання особливостей розвитку дитини психолого-медико-педагогічною консультацією відбувається не за направленням, а лише з їх власної ініціативи.

Розроблення індивідуальної програми розвитку

Завдання фахівців щодо індивідуального супроводу дитини з особливими освітніми потребами:

• збирати інформацію про дитину, її інтереси, труднощі й обмеження, освітні потреби

• ухвалити консолідоване рішення про специфіку змісту навчання дитини з урахуванням рекомендацій ПМПК

• визначати потенціал розвитку дитини

• актуалізувати її позитивні особистісні якості

• розробляти індивідуальну програму розвитку дитини

• контролювати загальний психічний розвиток дитини

• консультувати батьків з питань психофізичного розвитку дитини

• вести щоденник спостережень, що відображає актуальний розвиток дитини

• формувати портфоліо дитини

ІПР розробляє група фахівців індивідуального супроводу дитини (далі — група) відповідно до висновку та рекомендацій ПМПК. Склад групи визначає та затверджує наказом керівник дошкільного навчального закладу. Зазвичай до неї входять:

вихователь-методист;

вихователь;

асистент вихователя;

практичний психолог;

вчитель-дефектолог;

медична сестра.

За необхідності на етапі вивчення дитини з особливими освітніми потребами та планування роботи з нею до роботи групи можна залучати фахівців інших навчальних закладів, навчально-реабілітаційних центрів, ПМПК тощо.

До розроблення ІПР обов’язково залучають і батьків дитини з особливими освітніми потребами або осіб, які їх замінюють. Це забезпечить їх поінформованість про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та врегулює низку суперечливих питань, які можуть виникати під час освітнього процесу.

ІПР розробляють на 3 місяці на основі спеціальних програм розвитку дитини дошкільного віку, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для дошкільних навчальних закладів, з подальшим її переглядом щомісяця задля корегування та доповнення. Затверджує ІПР керівник дошкільного навчального закладу.

ІПР переглядають, якщо в дитини виникають труднощі в засвоєнні змісту навчального матеріалу або необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдання.

На сьогодні немає уніфікованої форми ІПР, тому головне — дотримуватися вимог до змісту її розділів (табл.).

Зміст розділів індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами

Назва розділу

Зміст

Загальна інформація про дитину

Ім’я та прізвище дитини, дата її народження

Прізвище, ім’я, по батькові та телефони батьків

Адреса проживання

Інформація про порушення в розвитку

Дата зарахування до дошкільного навчального закладу

Термін дії ІПР

Рівень розвитку дитини

Відомості про рівень розвитку дитини: її знання та вміння, сильні якості, труднощі, у чому потрібна допомога

Інформація про вплив порушень розвитку дитини на її здатність до успішного засвоєння інформації

Освітні послуги

Розклад корекційно-розвивальних та додаткових занять з відповідними фахівцями (вчителем-дефектологом, практичним психологом) із зазначенням кількості й тривалості таких занять

Адаптації/модифікації

Рекомендації щодо пристосування навчального середовища, застосування методів, матеріалів, іграшок, обладнання з урахуванням сенсорних та інших потреб дитини

Супровід дитини з особливими освітніми потребами

Однією з важливих умов інклюзивної освіти є індивідуалізація освітнього процесу, що передбачає педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами асистентом вихователя. Водночас у Порядку та інструктивно-методичних рекомендаціях щодо організації діяльності інклюзивних груп, наведених у листі Міністерства освіти і науки України від 12.10.2015 № 1/9-487, (далі — Інструктивно-методичні рекомендації), передбачено залучення асистента дитини. Тож розглянемо аспекти впровадження посади асистента вихователя та залучення асистента дитини до освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.

Асистент вихователя

Посада асистента вихователя дошкільного навчального закладу нова, тому визначення організаційно-методичних засад його діяльності є надзвичайно актуальним. Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 63» від 29.07.2015 № 531 посада асистента вихователя внесена до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників. Окрім того, унормовано Порядок надання щорічної основної відпустки вихователю, який працює в інклюзивній групі, асистенту вихователя дошкільного навчального закладу тривалістю до 56 календарних днів.

Адаптація — зміна характеру подання матеріалу без зміни змісту або складності навчального завдання. Зазвичай адаптують:

• фізичне середовище — збільшення інтенсивності освітлення в групових приміщеннях, де є діти з порушеннями зору

• зменшення рівня шуму в групі, де навчається дитина, яка погано чує, або забезпечення її слуховим апаратом

• навчальні матеріали (дидактичні посібники, ігрові, наочні та інші матеріали)

Посаду асистента вихователя у дошкільному навчальному закладі вводять задля організації корекційно-розвивиткової роботи в інклюзивній групі, що унеможливлює якість такої роботи через відсутність фахової підготовки у відповідних спеціалістів. Проведення корекційно-розвиткової роботи вимагає від фахівця спеціальних знань, що не передбачено програмами підготовки асистентів і, власне, їх функціями. Згідно з Інструктивно-методичними рекомендаціями в штатному розписі дошкільного навчального закладу передбачають одну ставку асистента вихователя на одну інклюзивну групу. Утім для реалізації такої ініціативи необхідне внесення відповідних змін до Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів.

Асистент дитини

За письмовою заявою батьків або осіб, які їх замінюють, адміністрація дошкільного навчального закладу може надати дозвіл брати участь в освітньому процесі асистентові дитини, фізичний та психічний стан здоров’я якого дає йому змогу постійно супроводжувати дитину з особливими освітніми потребами.

! Асистент дитини виконує свої функції на громадських засадах або його працю оплачують за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел, незаборонених законодавством.

Батьки або особи, які їх замінюють, можуть самостійно виконувати функції асистента дитини. У цьому разі вони мають проходити у встановленому законодавством порядку попередній та періодичні медичні огляди з оформленням особової медичної книжки встановленого зразка. Особові медичні книжки мають зберігатися в медичному кабінеті дошкільного навчального закладу.

Насамкінець зазначимо, що в упровадженні інклюзивної освіти маємо ще багато проблем, розв’язання яких потребує часу та узгоджених дій як колективів дошкільних навчальних закладів, так і керівництва держави.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України «Про порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах» від 02.04.2015 № 1/9-169 питання щодо подальшого навчання в інклюзивній групі дитини, у якої проявляється неконтрольована поведінка, виносять на розгляд педагогічної ради лише за умови, що така поведінка дитини загрожує її життю чи здоров’ю або життю чи здоров’ю інших дітей.

Розгляд цього питання на педагогічній раді відбувається з обов’язковою присутністю батьків дитини (або осіб, які їх замінюють). За рішенням педагогічної ради дитина може бути направлена до психолого-медико-педагогічної консультації для додаткового обстеження з метою отримання рекомендацій щодо проведення ряду заходів психолого-педагогічної корекції відхилень поведінки та подальшого порядку здобуття дошкільної освіти. Таке рішення має бути обгрунтованим та виваженим і прийматися з урахуванням інтересів та права на дошкільну освіту усіх дітей.

 

Лютий

 

Пізнавальні прогулянки з дошкільниками.  Групова консультація для вихователів

Ознайомлювати дошкільників із природою слід не за картинами, а наживо -  розглядаючи рослини, тварини, комах тощо. Інакше прогулянки нагадують «вигулювання» дітей, які безцільно блукають, копирсаються в піску, бешкетують. Подивімося на територію дошкільного закладу та найближчих парків, як на величезний кабінет, де є все необхідне для навчання, виховання та розвитку дітей. І перетворімося разом із дітьми на дослідників, пізнаючи природу довкола.

Ознайомлювати дітей дошкільного віку з природою найліпше під час прогулянок. Провідними методами ознайомлення є спостереженняемоційно-імітаційні вправи та ігри. Костянтин Ушинський стверджував, що дитина стомлюється не від діяльності, а від її одноманітності.

Види діяльності на прогулянці

Фізична активність: дитина має вдосталь побігати, походити, пострибати, за бажанням - проповзти по колоді, підлізати під гілкою, залізти на драбину тощо. Дитина повсякчас має відчувати «м'язову радість» - стан який виникає за незалежної роботи м'язів.

Емоційно-естетична діяльність: можна милуватися красотою квітів, слухати спів пташок, насолоджуватися різними ароматами, збирати в траві плоди, листя, гілочки або кору дерев, красиві пір'їнки, фотографувати певні цікавинки разом із дорослим тощо.

Пізнавальна діяльність: під час прогулянки передбачається спостереження за явищами природи, тваринами, рослинами, з'ясування елементарних закономірностей та причинно-наслідкових зв'язків у природі за допомогою досліджень та різних відчуттів (нюх, дотик, зір, слух, смак).

Екологічно доцільна поведінка: дорослий власним прикладом демонструє, як потрібно дотримуватися правил поведінки, та спонукає до цього дітей: пояснює, чого не можна робити, - кидати сміття, рвати квіти, ламати дерева, кущі, полохати пташок і тварин, знищувати комах, хапати метеликів, топтати квіти тощо. Слід постійно заохочувати екологічно доцільну поведінку дітей.

Прогулянки мають бути безпечними!

   Прогулянки до лісу, парку, скверу. Плануючи прогулянки в лісі, парку, слід продумувати не лише відпочинок, а й корисні завдання для дітей: запропонувати дітям знайти листя, шишки, жолуді, гілочки, корінці цікавої форми, роздивитися, на що вони схожі, запропонувати викласти з них різні візерунки. Ці природні матеріали надалі можна використовувати для художньої праці, а художньо-продуктивна діяльність з природним матеріалом сприяє розвитку творчості, збагаченню естетичних почуттів.

   Прогулянка має бути насичена радісними враженнями від сприймання різноманітних яскравих об'єктів і явищ природи, світу тварин і рослин. Живе спілкування з природою гармонізує емоційний стан, а хвилинки милування квіткою чи метеликом, чудернацькою хмаринкою чи краплею роси сприяють формуванню естетичних почуттів. Основним завданням ознайомлення дітей з природою є накопичення естетичних та сенсорних вражень. Під час відпочинку послухайте разом з дітьми звуки лісу: стукіт дятла, шурхіт трави, листя, тріск гілок, пташиний свист, свист вітру тощо.

  Важливо формувати в дітей спостережливість - уміння помічати дрібниці, особливості, деталі. Спостереженням дітей потрібно надавати активний характер. Наприклад, спостерігаючи за дубом, запропонуйте кожній дитині взяти листок дуба та обвести його пальцями, аби вона відчула великі вирізи по краях листка, що розділяють його. Нехай кожна дитина знайде під дубом жолудь і розгляне його. Чи всі жолуді однакові?Поясніть, що жолудь - плід дуба. Ознайомте дітей із частинами дерева: стовбуром, гілками, пагонами, листям. Чи однакові стовбури в дуба і берези?

Особливості проведення спостережень

  Спостереження - це короткий педагогічний захід пізнавального характеру. Його проводять із невеликою групою по четверо-семеро дітей або зі всією групою у куточку природи чи надворі. Оптимальний час для інтенсивної розумової діяльності дошкільників від 5 до 10хв, тож і спостереження має тривати у цих часових межах під час різних режимних моментів: до і після сніданку, на прогулянці, перед обідом і ввечері.

  Схема конспекту спостереження:

Об'єкт

Мета (навчальна, розвивальна, виховна)

Обладнання, розташування дітей

Підготовка вихователя

Підготовка дітей

Хід спостереження:

- сюрпризний момент: загадка, художнє слово;

- ознайомлювальне сприймання;

- обстеження за допомогою різних аналізаторів за запитаннями вихователя;

- пояснення та розповідь вихователя;

- розповіді дітей: активізація досвіду, інтерпретація знань;

- підбиття підсумків: що нового дізналися, що найбільше сподобалося?

Цикл спостережень протягом року:

-  за квітучими рослинами, піском у пісочниці, камінням, наземними комахами, за працею дорослих та ін. (вересень)

-  за акваріумними рибками, птахами, деревами та кущами, явищами природи (жовтень-листопад)

-  за ялинками, сніжинками, вечірнім небом тощо (грудень)

-  за зимуючими птахами та домашніми птахами (січень-лютий)

-  за цибулею на підвіконні, гілками дерев у вазі (лютий-березень)

-  за рослинами-первоцвітами, травичкою, струмочками (квітень-травень)

-  за комахами, що літають, за сонцем та сонячним зайчиком, за працею дорослих (навесні та влітку)

Ігри дітей з водою. Ігри з водою поліпшують дітям настрій, підвищують життєвий тонус, збагачують досвід враженнями, викликають позитивні емоції. Плескання у воді знімає психічну напругу, агресію. Навряд чи знайдеться дитина, якій не подобається грати з водою - бризкати, переливати воду з ємкості в ємкість, пускати кораблики, кидати іграшки у воду.

Гра «Тоне - не тоне»

Запропонуйте дітям покласти на воду іграшки, які не тонуть, і ті, що тонуть. Що з ними сталося? Продемонструйте це явище за допомогою пластикової пляшки: порожня пляшка не тоне, а якщо набрати в неї воду - тоне. Допоможіть дітям самостійно зробити висновок.

Варіанти ігор та спостережень:

Візьміть поролонові губки й однакові ємності за кількістю дітей, а також таз із водою. Нехай кожна дитина насичує губку водою з тазу, а потім вичавлює з неї воду в свою ємкість. Хто швидше наповнити водою свою ємкість?

Виливаючи воду з пляшок, запропонуйте послухати, як вона дзюрчить.

Поспостерігайте за тим, як змінюється температура води в ємкості у спекотну пору: вода спочатку холодна, а потім вона нагрівається.

Цівкою води можна малювати хитромудрі візерунки на сухому піску. Для цього слід використати пластикову пляшку. Зробіть у кришці невеликий отвір. Закрутіть кришку на пляшку з водою - водомет готовий!

Ігри з піском сприяють розвитку творчих здібностей дітей, уяви, довкільної уваги, тактильної чутливості. Можна організувати для дошкільників такі ігри з піском:

маніпулятивні ігри на пісковій поверхні - діти заповнюють піском формочки, малюють на пісковій поверхні, будують пісчані замки тощо;

ігри з проникненням у товщу піску - діти риють у піску тунелі, копають ямки, закопують і знаходять предмети;

розігрування на піску різнопланових сюжетів - за допомогою іграшок та піщаних споруд діти програють на піску казки, ситуації з буденного життя тощо.

Під час прогулянки пасивну діяльність слід чергувати з активною. Якщо діти втомилися, запропонуйте їм виконати бадьору імітаційну вправу, супроводжуючи її віршами, та перепочити.

   Отже, прогулянка на природі для дітей - не просто відпочинок, можливість побігати й пострибати. Це щоденні відкриття, нові враження, яскраві емоції. Завдання дорослих - допомогти дітям розібратися в цьому різноманітті, пояснити всі незрозумілі речі, явища. Тобто задовільнити природну жагу до пізнання навколишнього світу.

Правила організації прогулянок на природі

Пам'ятка для вихователів

Одягніть дітей у зручні одяг і взуття, які не стримують рухів, відповідають погоді.

Подбайте про дотримання питного режиму та режиму харчування.

Візьміть із собою атрибути - м'яч, кошики для збирання природного матеріалу. Їх не слід брати багато, адже у природі легко знайти матеріали для будь-якої гри. Бажано, щоб у кожної дитини був свій атрибут.

Завантажте на телефон кілька віршів, які можна використати під час прогулянки. Або візьміть збірки віршів чи  роздруковки

Чергуйте пасивну та активну діяльність, аби діти не стомлювалися від одноманітності.

Відповідайте на запитання дітей про об'єкт, явища природи, добре обміркувавши відповідь. Вона має бути короткою і зрозумілою. Не ігноруйте дитячі запитання.

Не смійтеся з кумедних чи абсурдних запитань - діти можуть втратити інтерес, і їхня пізнавальна активність знизиться.

Спонукайте дітей уважно спостерігати, розмірковувати.

Дайте дітям можливість вільно діяти: бігати, стрибати, копирсатися у піску тощо.

Хваліть дітей за ініціативність, спостережливість, прагнення до пізнання.

Стежте за дітьми: будьте весь час поруч, щоб за потреби вчасно допомогти.

 

Січень

«Дні здоров’я в ДНЗ» 

Незаперечною є істина, що суспільство, яке прагне жити в гармонії з довкіллям, має не лише декларувати, а й формувати систему істинних цінностей у кожного громадянина. Тому одним із чинників благополуччя індивідуальності, родини та суспільства в цілому має стати здоров’я, як фундаментальна цінність буття. У наш час категорія здоров’я набула особливої актуальності, трансформувавшись у глобальну проблему існування людської цивілізації, зумовивши перегляд ставлення населення до власного здоров’я та впровадження у життя оздоровчої ідеології. Основа таких змін – у формуванні природовідповідних життєвих позицій людини щодо світу, самої себе і власного здоров’я.

Основні завдання проведення днів здоров'я у 
дошкільних закладах

Мета фізичного виховання розкривається та конкретизується в загальних завданнях, які вирішуються залежно від особливостей вікового розвитку дітей. Дошкільний період має велику пластичність та сприйнятливість до засобів фізичної культури. Саме тому проведення днів здоров'я як одного з різновиду тематичних фізкультурних свят має особливе значення в дитячих дошкільних закладах і може забезпечити (в поєднанні з іншими видами фізкультурних занять) не лише фізичне здоров'я, але й мотивацію до занять фізичною культурою на все свідоме життя колишнього дошкільника.

Проведення днів здоров'я може бути корисним лише при належному рівні методичного забезпечення, свідомій і цілеспрямованій діяльності педагога дошкільного дитячого закладу. В структурі мети, що встає перед таким педагогом можна виділити оздоровчі, освітні та виховні завдання проведення днів здоров'я.

Самі по собі дні здоров'я нездатні забезпечити увесь комплекс оздоровчих, освітніх та виховних завдань фізичного виховання, обов'язковою умовою для досягнення цієї мети є регулярні заняття фізкультурою при позитивному та активному ставленні до них дітей. Останнє залежить від низки причин, серед яких найбільш важливими слід вважати інтерес до рухової діяльності та її мотиви. Цікаве проведення занять, участь у найулюбленіших рухливих іграх, виконання вправ спортивного характеру сприяють розвитку інтересу до фізичних вправ. Особливе значення при цьому має також особистість самого вихователя, його організаторські здібності, знання методики, вміння чітко показати вправи, встановити контакт з дитиною, враховувати психічні та анатомо-фізіологічні особливості дітей ти ін.

Основні методичні принципи проведення днів здоров'я у дошкільних закладах

Для дошкільників день здоров'я — це завжди радісна подія. Його чекають, до нього готуються, він надовго запам'ятовується.

День здоров'я, тривалість якого не перевищує 40—50 хв., проводиться  один раз в місяць. Найчастіше спортивний зміст свята погоджується із сезонними явищами. Тому вони можуть бути зимовими, осінніми, весняними, літніми. Проводяться дні здоров'я в залі, у парку, на лугу. У залежності від місця проведення і місяця, у якому проводиться свято, складається його сценарій. Дні здоров'я, як і інші урочистості, повинні супроводжувати радісною обстановкою, яскравими сюрпризами, музикою, сміхом і веселощами.

Підготовка проведення днів здоров'я має багато спільного з підготовкою фізкультурного дозвілля, але в ній є і ряд специфічних моментів. Починається вона зі складання сценарію, у зміст якого входять різні змагання. Але не слід захоплюватися тільки змагальними вправами, щоб не перетворити свято в суцільне змагання. Адже головне призначення свята — "веселити дітей, доставляти їм задоволення; тому не можна допускати, щоб ці почуття розчинилися в гіркоті поразки для переможених”. Крім ігор і вправ, у сценарій можуть бути включені концертні номери (пісня, один-два вірша, загадки на фізкультурну тематику і т.д.). Дуже оживляє свято виступ дітей з фізкультурними вправами і танцями зі скакалками, стрічками, м'ячами й іншими предметами. Ці номери підготовляються звичайно заздалегідь на фізкультурних і музичних заняттях, але можна використовувати і виступи-експромти, наприклад, запропонувати дітям поскакати під музику зі скакалками.

Не можна забувати і про сюрпризи. Вони є кульмінаційним моментом свята і відбивають його специфіку. Сюрприз готується в строгій таємниці. Зразки дитячої художньої літератури, журнали по дошкільному вихованню дають вихователям різноманітний матеріал по підготовці сюрпризів. Велике значення має оформлення залу чи площадки до дня здоров'я, що повинно підкреслювати спрямованість цього свята. Воно повинно бути яскравим, але не рясним. Одного-двох тематичних плакатів, виготовлених вихователем разом з дітьми і двох десятків різнобарвних прапорців цілком достатньо.

При виготовленні красивих плакатів вихователь може удатися до наступного способу: збільшити до бажаних розмірів потрібний малюнок, обвести основні контури деталей і запропонувати дітям їх розфарбувати. Плакати для свята, проведеного на площадці, потрібно робити трохи більшого розміру, чим для свята в приміщенні (приблизно 80´100 чи 100´120 см).

Своєрідним оформленням служить спортивний одяг і взуття дітей. До свята можна підготувати іграшки, малюнки, вироби з природного матеріалу, значки, медалі й інші подарунки, що дарують переможцям змагань чи всім учасникам.

Починати день здоров'я можна по-різному. Якщо проведення його стало традицією в дитячому саду, то початком може служити звучання сигналу, який діти разом з вихователем вибрали символом фізкультурного свята. Наприклад, на самому видному місці площадки вивішується яка-небудь емблема, а сигналом служить мелодія традиційної спортивної пісні. Свято можна почати з чи вітання інсценівки знайомої дітям казки, наприклад «Зайчикова хатинка».

Сидить зайчик на дорозі, плаче. Лисиця вигнала його з хатинки. Діти обіцяють прогнати лису. Заєць веде їх до хатинки в глиб лісу. На заячій стежці, звичайно, зустрічаються різні перешкоди. Діти проганяють лисицю. При цьому вони проробляють різні вправи: підлазять, тікають, стрибають і т.д. Очевидно, початок свята повинен бути інтригуючим, захоплюючим.

Перше завдання звичайне буває фронтальним (найчастіше це гра). Особливе значення мають сюрпризні моменти. В одному сценарії можна передбачити трохи маленьких і один великий — головний сюрприз. Маленькі сюрпризи випереджають черговий номер програми. Великий сюрприз виражає головну ідею свята чи є самим веселим його моментом, особливо, якщо пов'язаний з роздачею подарунків чи частуванням дітей. У сюрпризі беруть участь, як правило, дорослі, тому що треба не просто виступити, а зіграти. І ніякий сценарій не може передбачити усіх відтінків кожної ролі, спланувати до дріб'язків реакцію глядачів і учасників.

Успіх свята багато в чому залежить від ведучого, котрий є "сполучною ланкою між дитячою аудиторією і виступаючими. Він задає тон святу: першим починає аплодувати, сміється, зображає подив, сперечається в потрібних ситуаціях, заохочує дітей, організує учасників свята і гостей, тобто ведучий тримає у своїх руках усі ниточки свята.

Закінчується свято шикуванням команд. Журі оголошує переможця, і учасникам свята вручає пам'ятні сувеніри, щоб діти запам'ятали свято.

Місце і роль рухливих ігор в фізичному вихованні дошкільників

Для розвитку у дошкільників спритності використовують ігри, де діти виконують складні за координацією рухи: влучити в ціль, показати засобами пантоміми фігуру та ін.

Розвивати силу окремих м'язів рук, ніг та тулуба можна в іграх, які потребують короткочасного силового напруження "Хто далі кине?", "Хто краще стрибне?".

Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але оптимальною в часі для кожної вікової групи.

Методичні принципи проведення рухливих ігор

З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри) та ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних рухливих ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Наприклад, з розповідей дорослих, телепередач, спостережень за навколишнім життям діти дізнаються про поведінку тварин і птахів (як ходить клишоногий ведмедик, дзьобають зернята пташки та ін.), а потім під час гри відтворюють рухи, характерні для того або іншого образу.

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом. Наприклад, зайці стрибають у лісі, а мисливці полюють на них; бджілки літають, сідають на квіточки, збирають мед. Більшість сюжетних ігор колективні, і діти привчаються в них погоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як вимагають правила.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто приводить до ігнорування чіткості рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м'ячем у ціль; пролізти в обруч, не торкаючись його та ін.). Такі вправи застосовують здебільшого для вдосконалення у дітей конкретних рухів. Дозування вправ у цих іграх, на відміну від сюжетних, визначають конкретніше, що також є однією з позитивних сторін.

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовують в усіх вікових групах, організація і методика їх проведення має багато спільного.

Виховні аспекти проведення днів здоров'я

Виховання мотивації до здорового способу життя

Серед методичних рекомендацій, які можуть стати у нагоді при вирішення завдань формування у дошкільників мотивації на здоровий спосіб життя в рамках проведення днів здоров'я можна виділити наступні:

1. Викладання матеріалу на доступному дітям дошкільного віку рівні. Сучасні дошкільники багато в чому розвиненіші і ерудованіші, ніж вихованці дошкільних закладів минулих років; радіо, телебачення, комп'ютерні засоби комунікації вже в цьому віці формують зародки певної особистісної й соціальної позиції, але педагог повинен покладатися насамперед на безпосередній чуттєвий досвід Як зробити так, щоб здоров’я стало однією з провідних потреб людини протягом усього життя? Безумовно, з перших років життя малюка слід вести просвітницько-виховну роботу, формуючи в нього звичку дбати про власне здоров’я. Якщо ми, дорослі, усвідомимо, що головну надію слід покладати не на медичне обслуговування чи поліпшення екології, а тільки на себе, то й пріоритетом у вихованні стане формування у наших малюків навичок здорового способу життя. Оскільки ж це означає зорієнтованість особистості на формування, збереження та зміцнення власного здоров’я як найголовнішої особистісно-мотиваційної потреби, то найважливішим завданням педагогів є формування в дитини готовності бути здоровою. За твердженням В. Петленко, В. Бузунова ця готовність має складатися:

з потреби (хочу) бути здоровим;

із здатності (можу) будувати свої відносини із самим собою та навколишнім світом;

з рішучості (буду) жити за природовідповідними законами.

Отже, головне у роботі дошкільного закладу – турбота про здоров’я дітей, адже здоровий малюк легше сприймає виховні впливи, швидше набуває необхідних умінь та навичок, краще пристосовується до змін навколишньої дійсності. Проблема здоров’я дітей є важелем виховної роботи, здійснюваної батьками та педагогами, а стратегічною метою є виховання і розвиток життєрадісної особистості, збагаченої знаннями про себе, готової до творчої діяльності, поведінка якої відповідає загальнолюдським нормам моралі. А знання, розуміння і втілення в практику основ здорового способу життя – це три ключових моменти, від яких залежатиме повноцінність і тривалість життя кожної особистості, цілого покоління та всіх наступних поколінь людей. Тому цінність здоров’я – універсальна цінність людства. Отже, необхідно з перших років життя формувати в дітей основи валеологічної культури, що базується на валеологічних знаннях та їхньому усвідомленні, глибокому інтересі до оздоровлення власного організму, прагненні оздоровчо-поведінковими навичками, відповідальності за власне здоров’я та здоров’я інших людей.

 

Грудень 

Організація роботи з батьками щодо виховання у дітей почуття патріотизму

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак, це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї малої батьківщини — місця, де людина народилася.У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до однолітків, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має розв’язувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни — завдання надзвичайно складне, особливо коли йдеться про дітей дошкільного віку. Така складність виникає у разі спроби переносити на дітей «дорослі» показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і належить почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм — це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, учинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживання взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Перш ніж людина навчиться працюватизаради Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття «ставлення», можна виокремити декілька напрямів:

·        ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

·        ставлення до людей, які живуть у рідній країні;

·        ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

·        ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямів може стати змістом навчально-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок у соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, у якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну й увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою «від близького до далекого» — від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей «територіальний підхід» ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини.

Вочевидь, справа не у розширенні «території», а в тому, щоб створити умови для розв’язання завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що становлять зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

У дошкільників поступово формується «образ власного дому» з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття «батьківського дому»є в основі любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, — це сприяє зміцненню «почуття сім’ї».

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має те, як батьки формують у дітей такі почуття.

Водночас тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, — можна пройти пішки чи потрібно їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім у групі переглянуть фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап — виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.Ця частина роботи потребує більше зважати на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти «відчули» своє місто, їм необхідно про нього розповідати та показувати його. Разом із батьками діти їздять містом. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні та можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх («Хто більше назве країн», «З якої країни гості», «Чия це казка», «З якої країни ця іграшка»), у вправах типу «Із різних назв країн визнач нашу країну», «Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі», «Як написати адресу на конверті» тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

Розглядання ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі — все це допомагає розв’язувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають, де і коли вони можуть їх побачити.

Ознайомлюючисьз природою рідної країни, акцентують увагу на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення проте, які тварини живуть у наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Важливим напрямом роботи з виховання з любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну — художників, композиторів, письменників, винахідників, учених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей ознайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, умілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, уміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Утілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.

Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.

Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з’явилися смачні булочки.

Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми «Праця твоїх батьків». На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, що дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Листопад

Гра навчання грамоти

Сучасний ритм життя, ріст науково-технічного прогресу, нові програми та технології навчання призводять до зростання вимог щодо підготовки дітей дошкільного віку до шкільного навчання. сучасна початкова школа вимагає від майбутніх першокласників розвиненого фонематичного слуху, уміння здійснювати звуковий та складовий аналіз слів, речень, читати слова, нескладні речення та тексти.Як свідчать численні психолого-педагогічні дослідження  у дітей 4-6 років з’являється прагнення до звукового аналізу мови, інтерес до звуко-букв. Незалежно від того, навчаємо ми їх читати чи ні, діти самостійно починають засвоювати окремі букви і складати з них слова. щоб уникнути стихійності у засвоєнні грамоти, слід своєчасно починати організоване навчання. Дослідники (К.Д. Ушинський, Л.С. Вигодський, Н.І. Красногорський, Д.Б. Ельконін та інші) твердять, що навчання грамоти доступне для дітей вже у 5-6 років.

Навчання елементів грамоти відбувається на основі розвитку усної мови дітей (звукова культура, словникова робота, формування граматично правильної мови, навчання розповідання та ін.) Одночасно слід працювати над розвитком спостережливості, пам’яті, мислення, уваги дитини.

Заняття з грамоти слід будувати так, щоб діти включались в активну пізнавальну діяльність, самостійно розв’язували поставлені перед ними завдання. Для цього широко використовують проблемні ситуації з розв’язанням мовних логічних задач, дидактичні вправи та ігри.

Навчання грамоти дітей в дошкільному закладі повинно мати виховний характер. Тексти для аналізу (розповіді, оповідання,казки, вірші, скоромовки) мають бути змістовні, високохудожні, сприяти формуванню життєвої компетентності  дітей.

Численні дослідження та практичний досвід роботи дошкільних навчальних закладів доводять важливе значення звукового аналізу в навчанні грамоти. Операції порівняння, аналізу при фонематичному сприйманні мови підводять дітей до поєднання звуків у склади,слова, прискорюють процес оволодіння правильним читанням, засвоєння норм орфографії, грамоти, сприяють розумовому розвитку дітей. Навчання дітей дошкільного віку елементів грамоти проводиться в декілька етапів.

Перший етап навчання дітей елементів грамоти – це ознайомлення зі звуками.Багато авторів відзначають, що ефективніше починати його з ознайомлення дітей з немовними звуками. Для цього можна провести дидактичну гру «Що як звучить?» (папір, склянки з водою, брязкальце, барабан, дзвоник тощо).Слід звернути увагу дітей, що це немовні звуки, адже їх ніхто не вимовляє, але ми їх чуємо. Під час прогулянки добре запропонувати дітям визначити, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння автівки тощо.Далі переходимо до ознайомлення з мовними звуками. Ще К. Ушинський запропонував вивчати звуки не в алфавітній послідовності, а починати з голосних звуків, потім перейти до ознайомлення з приголосними звуками. Цей метод є ефективним, тому ним користуються до цього часу.Спочатку педагог пропонує дітям прослухати «пісеньки»: А-а-а, О-о-о, У-у-у, І-і-і, И-и-и, Е-е-е. Він розповідає дітям, що ці звуки є мовними – ми їх вимовляємо. Вони називаються голосними, бо ми їх співаємо голосом.Далі слід уточнити артикуляцію голосних звуків.Педагог пропонує проспівати звуки у такій послідовності: А-О-У. Говорить, що ротик малює спочатку велике коло – діти проспівують: «А-а-а», потім середнє – «О-о-о», а потім зовсім маленьке – «у-у-у». Далі діти співають у такій послідовності: І-И-Е. Педагог каже, що тепер ротик усміхається – діти співають: «І-і-і», потім усмішка стає ширшою – «И-и-и», тепер він майже сміється – «Е-е-е». Педагог звертає увагу дітей на те, що коли ми вимовляємо голосні звуки,повітря виходить вільно, йому нічого не перешкоджає, наш ротик відкритий. Саме тому цей звук має таку позначку, як відкритий ротик - •.

Обов’язково потрібно звернути увагу дітей на те, що голосних звуків лише шість.

Закріпити знання дітей про голосні звуки можна за допомогою різноманітних ігор: «Який це звук?», «Упіймай звук». Гра «Оживи кружок», у якій діти по черзі натискають на символ голосного звука і називають будь-який голосний звук, допоможе дітям добре запам’ятати всі голосні звуки.

Для ознайомлення з приголосними звуками можна використати казку:

Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіти – «Ш-ш-ш», пихтіти – «П-п-п», свистіти  - «С-с-с», бумкати – «Б-б-б» та видавати інші звуки, окрім співу.Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою -  (неначе стулені губки).Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше – двома рисками =.

Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. наприклад, стануть у пару А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й А – чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до А – це десь неподалік закричав віслючок  - іа-іа-іа.

Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. сусідні звуки дуже зраділи. відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару А та М, і чуємо, як мати годує малечу – ам, а стали разом  М і У – замукала корова – му-у-у.Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.

Другий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення зі складами. Цей етап тісно пов'язаний з третім етапом, під час якого йде ознайомлення дітей з поняттям «слово».Ознайомлення зі словами та складами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки.голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом – «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово – «диво».Інші звуки теж почали ставати по двоє та  навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади а, потім об’єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова – склади – і без приголосних. тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, скільки і складів..Після ознайомлення з поняттям складу діти вчаться визначати кількість складів, підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно торкнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.При ознайомленні дітей з поняттям «слова» варто звернути увагу на те, що поєднання звуків в слові і просто поєднання різноманітних звуків відрізняється тим, що слово  має значення, а просте поєднання звуків значення не має.

Четвертий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення з реченням. Для цього стануть у пригоді предметні картинки. Наприклад, можна взяти три картинки, на першій з яких зображено дівчинку, на другій – дівчинку, яка малює пензликом, на третій – квітку. Педагог з дітьми розглядає картинки і зауважує, що все, що на них зображено можна назвати словами. Далі ознайомлення з реченням можна продовжити так.

Діти, погляньте, хто зображений на першій картинці? (дівчинка). А що робить дівчинка на другій картинці? (малює) А що зображено на третій? (квітка). Діти, за кожною картинкою ви назвали слово. А тепер давайте ці слова поєднаємо: «Дівчинка малює квітку». Ми з вами про щось розповіли. Коли слова збираються разом і про щось розповідають, то це називається – речення. Отже, давайте разом промовимо наше речення (діти промовляють речення).

А тепер порахуємо, скільки слів у нашому реченні. У нашому реченні три слова. давайте спробуємо змінити речення так, щоб у ньому стало п’ять слів. Дівчинка (яка?) – маленька, весела, світлокоса тощо. Квітка (яка?) – червона, гарна, яскрава, ніжна тощо. Додамо до нашого речення слова-ознаки: «весела» і «червона». А до слів-ознак доберемо картинки, на яких зображені веселе личко і червона пляма. Ось що вийшло: «Маленька дівчинка малює червону квітку». Давайте порахуємо слова у новому реченні. Тепер наше речення складається з п’яти слів.

Для закріплення отриманої інформації можна запропонувати дітям самим скласти речення з опорою на предметні картинки та визначити кількість слів у складеному реченні.

Педагогу необхідно пояснити дітям, що у реченні кожне слово має своє місце, і на прикладі будь-якого деформованого тексту можна продемонструвати це твердження та запропонувати дітям скласти речення правильно.Вправляти дітей у складанні простих поширених речень можна за допомогою ігор «Розшифруй картинку», «Хто придумає найдовше речення», «Склади речення за схемою»  тощо.Дітям слід пояснити, що речення можна змінити, не змінюючи слів, а змінивши лише інтонацію. так можна утворити речення-запитання та речення-оклики.

П’ятий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення дітей з графічним зображенням звуків – буквами. На цьому етапі детально зупинятися не будемо, адже це окрема тема.Слід наголосити, що запропоновані прийоми не догма, в роботі можна використовувати й інші прийоми. Головне, щоб інформація, яка подається була викладена в доступній і ігровій формі.

Жовтень 

Логоритміка як засіб удалої співпраці

Консультація вчителя-логопеда

Основне завдання профільного фахівця дошкільного навчального закладу – сприяння всебічному розвитку дітей, вдосконаленню їх здібностей та вмінь. Ні для кого не секрет, що успішний розвиток дитини у дошкільному закладі цілком залежить не від окремого спеціаліста, а від плідної співпраці педагогів різних профілів.

На даний час дуже актуальним стає запровадження ефективних освітніх технологій, однією з яких є логоритміка.

Логоритміка – це низка вправ, завдань, ігор, що поєднують у собі музику, рухи, слово. Таке поєднання скероване на розв’язання корекційних, освітніх, а також оздоровчих проблем.

Логоритміка – це одна з ефективних комплексних методик реабілітації, яка має на меті мовленнєвий, музичний, фізичний розвиток та формування відчуття ритму.

Під час занять з логоритміки діти:

вчаться вимовляти звуки, грати на музичних інструментах, співати, гратися в пальчикові ігри;

зміцнюють м’язи тулуба, кінцівок;

удосконалюють координацію рухів;

формують правильну поставу;

розвивають швидкість реакції, почуття ритму, такту.

Крім того, під час логоритмічних вправ і завдань у дітей формується вміння працювати у колективі, дотримуватися загального темпу і ритму діяльності.

Логоритмічні вправи та ігри є ефективним інструментом розвитку креативності кожної дитини, що дуже важливо, адже саме розвиток індивідуального оригінального мислення є головною метою сучасного дошкільного виховання.

За визначенням Т. Волкової об’єктом логопедичної ритміки є дитина з мовленнєвою патологією, а предметом – різноманітні порушення психо-моторних функцій і система рухів у поєднанні з музикою і словом, метою – подолання мовленнєвого порушення шляхом розвитку, виховання і корекції рухової сфери у поєднанні зі словом і музикою.

Логоритміка вирішує оздоровлювальні, освітні, виховні і корекційні завдання. Тому логоритміка є однією із форм своєрідної терапії на основі використання зв’язку слова, музики і руху, засобом впливу у комплексі методик навчання, виховання і лікування, що дозволяє прискорити процес усунення мовленнєвого порушення і сприяє соціалізації. До основних понять, якими оперує логоритміка, належать: рух, рухове вміння, руховий навик, психомоторний розвиток, ритм, ритміка, музичний ритм, музично-ритмічне почуття, музично-ритмічне виховання, рухливі ігри, кінезітерапія, лікувальна ритміка, власне логопедична ритміка.

У дошкільній педагогіці і лінгводидактиці домінує діяльний підхід до процесу навчання, виховання і розвитку мовлення дітей. Виокремлюють різні види діяльності: трудову, пізнавальну, навчальну, пошукову, мовну, мовленнєву, музичну, образотворчу, естетичну, художню та їхні варіанти, як-от: навчально-пізнавальну, навчально-мовленнєву, мовленнєво-ігрову, театрально-мовленнєву (ігрову) та ін. Серед розмаїття видів діяльності у дошкільній педагогіці А. Богуш зі співавторами виокремлює художньо-мовленнєву діяльність.

Художня (естетична) діяльність – це специфічний вид практично-духовної (твори мистецтва, фольклор, дизайн, література) і духовної (естетичне споглядання, естетичне сприймання, естетичне міркування та ін) діяльності.

Мовленнєва діяльність – це форма спілкування, яка опосередкована мовленням, і складається з мовленнєвих операцій; передбачає фази орієнтування в ситуації спілкування, планування (внутрішнє програмування), реалізації і контролю мовлення.

Мовленнєва діяльність охоплює процеси породження і сприймання повідомлень з метою подальшого спілкування, регулювання й контролю власної діяльності, власного мовлення. Н. Гавриш у художньо-мовленнєвій діяльності дитини виокремлює музично-мовленнєву діяльність як один із видів художньо-мовленнєвої діяльності, що пов’язаний із вербалізацією музичних образів (у різних типах висловлювання), які сприймає чи відтворює дитина в різних способах музично-ритмічної активності.

Музично-ритмічна діяльність підкреслює характер діяльності: діти спочатку слухають музику, у них виникають певні емоційні переживання, під впливом яких рухи набувають необхідного характеру. Рухи допомагають дитині повніше сприймати музичний образ. Музика сприяє виразності рухів. У цій взаємодії музика займає провідне положення, рухи ж стають своєрідним засобом вираження художніх образів.

Заняття ритмікою сприяють фізичному розвитку дітей: удосконалюється координація рухів, поліпшується постава, підвищується життєвий тонус, що творює у дитини бадьорий, радісний настрій і сприятливо позначається на стані організму в цілому. Отже, на логоритмічних заняттях ми розвиваємо дитину:

шляхом розвитку психомоторинх дій (ритмічно-гімнастичні вправи, розвиток просторових уявлень, відчуття часу, свого тіла, уміння користуватися своїми емоціями та адекватно їх виражати) ;

шляхом використання в роботі надбань культури людства, відтворення набутого та творення власного.

Адже на заняттях широко використовуємо твори українських казкарів, поетів, музикантів, митців інших народів, а також проводимо вправи, де дитина може самостійно діяти і порівнювати свої дії з аналогічними.

Опорними компонентами логоритміки як комплексної методичної системи є рух, музика, сюжет і слово, тому й основними напрямами логоритміки у логопедичній роботі є: інтеграція основних компонентів у художньо-мовленнєву діяльність дітей.

Першими компонентами системи логоритміки є рух та його складові:

основні види рухів (ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання й утримування рівноваги) ;

вправи ритмічної гімнастики, загальнорозвиваючі вправи, вправи художньої гімнастики і акробатики під музичний супровід, елементи різних танців та ін. ;

спеціальні вправи, спрямовані на розвиток артикуляційного апарату, фонематичного сприймання, дихальних функцій, дрібномоторної координації рухів і створення сприятливої функціональної бази для розвитку мовлення дитини. Сюди належать і вправи пальчикової, артикуляційної і дихальної гімнастики.

Другим і дуже важливим компонентом системи є слово. передбачаються різні форми використання мовного матеріалу, а саме: промовлення спеціально підібраних речитативів, виконання під фонограму пісень, вимова окремих фонем пошепки і голосно (звукова гімнастика). Координація руху зі словом дуже важко дається дітям із порушеннями мовлення, але саме це і сприяє його розвитку. Слово, особливо у віршованих формах, у поєднанні з рухами полегшує не лише освоєння правильної вимови, але й оволодіння рухами, тому що ритм віршованої мови допомагає зберігати ритмічність їхнього виконання.

Таким чином, з одного боку рухова активність дитини допомагає інтенсивніше розвивати її мовлення, а з іншого – формування рухів відбувається за участю мовлення.

За допомогою віршованого ритму у дітей вдосконалюється вимова, спрацьовується темп мовлення, розвивається мовленнєвий слух.

Третім компонентом є музика. Рухи, що виконуються під музику, відповідно до її структурних особливостей, характеру, ритму і темпу, є основою для розвитку почуття ритму й рухових здібностей дітей, дозволяють вільно, красиво й координаційно правильно виконувати рухові завдання. Правильний підбір музичного супроводу покращує не лише емоційний стан дітей, але й якість рухів, надає їм особливої виразності, розвиває координацію, сприяє розвитку різних типів пам’яті. Виконуючи вправи в узгодженні з музикою дошкільники вчаться відрізняти музичні твори за темпом, гучністю звучання, розміром.

Ще одним компонентом системи має бути сюжет, адже логопедичні заняття будуються на основі комплексного ігрового методу, тобто в ігровій формі за певним сюжетом українських і зарубіжних казок, розповідей, за історіями уявних подорожей та ін. Основний вплив на психічний розвиток дітей здійснює ігрова діяльність і, насамперед, сюжетно-рольова гра. Гра для дошкільника є природною діяльністю, у процесі якої він пізнає життя, а також найменше стримується, і тому інтерес і увага в грі затримуються у нього довше, ніж у спеціальних навчальних вправах.

Не існує сталої думки щодо особливостей проведення логоритмічних занять в умовах ДНЗ. Так, на думку Г. Волкової, основу методики логоритмічного виховання становить наслідування дій вихователя, логопеди і дітей, які правильно виконують завдання. Колективні методи поєднуються з індивідуальним підходом до дітей. Логопед і вихователь використовують різні прийоми: показ руху, словесні інструкції, образну розповідь, виконання руху разом з дитиною, повторювання з нею потрібного слова, фрази; при цьому застосовується схвалення, похвала, заохочення.

Причинами спотвореної вимови звуків є недостатня сформованість моторики артикуляції або її порішення. Це фонетичні порушення, які не впливають на зміст слова. При фонетичних порушеннях велику увагу приділяємо розвитку апарату артикуляції, дрібної та загальної моторики; при фонематичних порушеннях розвитку – фонематичного слуху. Сам характер порушеної звуковимови у дітей з ФФНМ вказує на низький рівень фонематичних процесів. Рівень розвитку фонематичного слуху дітей впливає і на оволодіння звуковим аналізом. У дітей з ФФНМ спостерігається загальна нечіткість, «змазаність» мовлення; нечітка дикція, деяка затримка у формуванні словника і граматичного складу мовлення.

Саме зумовленість формування звукової сторони мовлення і фонематичного недорозвинення порушеннями мовленнєво-рухової функції та її взаємозалежність із мовленнєво-слуховою досліджувала Г. Волкова, зокрема, розвиток загальної, дрібної та артикуляційної моторики у дітей з ФФНМ, тобто з дислалією, риналалією, дизартрією і виявила характерні особливості, що потребують уваги не тільки логопеда, а й інших фахівців.

 

Вересень

Значення занять у формуванні мовленнєвої компетенції дошкільників

Мовленнєва компетенція —це вміння на практиці доречно користуватися мовою(висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання та ін.), використовувати для цього як мовленнєві, так і інші інтонаційнізасоби.

Компетенції:

лексична (наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, їх доречне вживання, використання засобів мовної виразності);

фонетична (правильна звуковимова, розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

граматична (практичне вживання відповідних граматичних форм мови: число, рід, відмінки, час та ін.);

діамонологічна (розуміння зв’язного тексту, уміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні види розповідей, переказувати).

Мовлення дитина опановує в процесі спілкування під час різних видів діяльності, адже всі вони взаємопов’язані з мовленням і супроводжуються ним. Повсякденного спілкування для становлення мовленнєвої компетентності, звісно, недостатньо.

Основною формою навчання дошкільнят у процесі організованої пізнавальної діяльності є заняття. Саме на заняттях вихователь систематично та послідовно формує у дітей мовленнєві вміння та навички, що закріплюються під час спілкування у повсякденному житті.

На заняттях із мовленнєвого спілкування діти мають не стільки засвоювати матеріал про навколишній світ, скільки вправлятися в мовленнєвій діяльності. Необхідно звертати увагу вихователів на те, що на такому занятті основну увагу слід зосереджувати на практичному засвоєнні дітьми норм рідної мови, формуванні навичок розповідання та переказування.

Заняття з мовленнєвого спілкування проводять в усіх вікових групах один раз на тиждень лише з підгрупами дітей. Тільки за цієї умови можна забезпечити максимальну мовленнєву активність дітей на занятті.

Види занять з мовленнєвого спілкування

Заняття з мовленнєвого спілкування:комплексні та спеціальні. Комплексне заняття з мовленнєвого спілкування проводять тричі на місяць. Цей вид заняття поєднує завдання щонайменше з трьох компонентів мовлення, з-поміж яких: звукова культура, лексика . граматика і власне зв’язне мовлення. Причому останнє є обов’язковою складовою такого заняття.

Спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування охоплює лише один компонент мовлення і проводиться один раз на місяць.

Планування занять з мовленнєвого спілкування

Доктор педагогічних наук Алла Богуш пропонує проводити протягом місяця три комплексних й одне спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування: на перші три тижні місяця планують по одному комплексному, а на останній тиждень — спеціальне заняття.

Спеціальні заняття доцільно планувати на квартал. У першому місяці кварталу, наприклад, у вересні, завданням спеціального заняття може бути формування звукової культури мови. Наступного місяця, у жовтні, спеціальне заняття варто присвятити формуванню граматичної правильності мовлення, а в листопаді — словниковій роботі. Відповідно планують заняття з мовленнєвого спілкування і в наступних кварталах.

Методика проведення занять з мовленнєвого спілкування

Організовуючи роботу педагогічного колективу над мовленнєвим розвитком дошкільників,слід пам’ятати, що основною метою занять є розвиток мовлення кожної дитини. Тому важливо створювати такі умови, що стимулюватимуть максимальну мовленнєву активність кожної дитини. Цього можна досягнути, дотримуючи таких умов:

уміння педагога викликати у дітей інтерес до теми заняття та розумно співвідносити власну мовленнєву активність і мовленнєву активність дітей — неприпустимо, щоб дорослий говорив більшість заняття;

проведення занять підгрупами до 10–12 осіб;

правильне розташування дітей;

забезпечення оптимальної інтенсивності мовленнєвого навантаження дітей — надто прості завдання знижують інтерес дітей;

здійснення індивідуально-диференційованого підходу;

уміння педагога бачити особисті досягнення дитини, а не порівнювати її з іншими дітьми.

Вихователь має ретельно готуватися до заняття. Добираючи тему, ураховувати досвід дітей та їхні інтереси. Щоб успішно реалізовувати заплановані завдання, слід відповідно до кожного з них дібрати метод або кілька методів, що забезпечать їх розв’язання. Так, наприклад, навчаючи дітей описування, вихователь може обрати описову розповідь або/і дидактичну гру.

Зважаючи на процеси індивідуалізації освіти, під час занять із мовленнєвого спілкування вихователеві потрібно враховувати особливості кожної дитини.

Отже, слід знати, як поставити дитині завдання, скільки часу призначити на його розв’язання, як забезпечити розумну допомогу, оцінити результат та докладені зусилля. Під час спілкування важливо так розмістити дітей, щоб вони могли бачити одне одного та вихователя. Без «контакту очей» неможливо формувати вміння слухати товариша, розуміти мовця, тобто виховувати в дошкільників культуру мовлення.

Для закріплення знань, здобутихна занятті, важливо оптимально організувати мовленнєве середовище для дітей у повсякденному житті. Необхідно задіяти мовлення як важливий засіб спілкування в усіх видах дитячої діяльності.

Мовна особистість — особистість, яка адекватно, доречно, вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях буття задля реалізації власних мовленнєвих завдань.

Переглядів: 337
Дата публікації: 11:24 05.04.2018
Директор

Логвіненко Ірина Іванівна

Анонс подій
Подій не заплановано
Стаття 30 Закону України "Про освіту"
Інклюзивна освіта
Пошук